Перейти к верхней панели

Леркамен 20 инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЛЕРКАМЕН ® 20

(LER K AMEN ® 20)

Склад:

діюча речовина:1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить лерканідипіну гідрохлориду 20 мг, що відповідає лерканідипіну 18,8 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), повідон K 30, магнію стеарат;

оболонка: Opadry 02F25077 (гіпромелоза, тальк, титану діоксид (Е 171), макрогол 6000, заліза оксид (Е 172)).

Лікарська форма Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: рожевого кольору круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою для поділу з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на судини. Похідні дигідропіридину.

Код АТС С08С А13.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Лерканідипін — це антагоніст кальцію дигідропіридинової групи, що пригнічує трансмембранний потік кальцію у клітини серця та гладком’язові клітини. Механізм антигіпертензивної дії лерканідипіну зумовлений прямою релаксуючою дією на м’язи судин, внаслідок чого знижується загальний судинний периферичний опір. Незважаючи на короткий період напіввиведення лерканідипіну, він має пролонговану антигіпертензивну дію за рахунок високого коефіцієнта мембранного розподілу і позбавлений негативної інотропної дії завдяки його високій судинній селективності. Оскільки вазодилатація, спричинена лерканідипіном, відбувається поступово, то гостра артеріальна гіпотензія з рефлекторною тахікардією у хворих на артеріальну гіпертензію спостерігається рідко.

На додаток до клінічних досліджень, проведених для підтвердження терапевтичних показань, ще одне невелике неконтрольоване, але рандомізоване дослідження пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії (середнє значення ± стандартне відхилення діастолічного тиску крові становить 114,5 ± 3,7 мм рт.ст.) показало, що артеріальний тиск нормалізувався у 40 % з 25 пацієнтів при прийомі лерканідипіну гідрохлориду в дозі, що становить 20 мг один раз на добу, і у 56 % з 25 пацієнтів при прийомі два рази на добу по 10 мг препарату.

У подвійному сліпому рандомізованому контрольованому дослідженні при порівнянні з плацебо у пацієнтів із систолічною гіпертензією лерканідипін ефективно знижував артеріальний тиск від середнього початкового значення 172,6 ± 5,6 мм рт.ст. до значення 140,2 ± 8,7 мм рт.ст.

ФармакокінетикаЛерканідипін повністю всмоктується після перорального застосування, а максимальна концентрація у плазмі крові досягається приблизно через 1,5-3 години.

Внаслідок високого метаболізму при першому проходженні через печінку абсолютна біодоступність лерканідипіну, прийнятого пацієнтом після їди, становить приблизно 10 %, при цьому вона зменшується до ⅓ цього значення, якщо препарат застосовували здоровим добровольцям натще. Біодоступність лерканідипіну після перорального прийому збільшується в 4 рази, якщо його приймати не пізніше як через 2 години після вживання дуже жирної їжі, тому препарат бажано приймати натще.

Розподіл з плазми крові у тканини та органи є швидким та обширним. Ступінь зв’язування лерканідипіну з білками сироватки крові перевищує 98 %. Вільна фракція препарату може збільшуватися у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок та печінки, оскільки при цьому зменшується рівень білка у плазмі крові.

Лерканідипіну гідрохлорид екстенсивно метаболізується ферментом CYP 3A4; препарат у незміненому вигляді в сечі і калі не виявляється. Він переважно перетворюється у неактивні метаболіти, приблизно 50 % прийнятої дози виводиться із сечею. Елімінація проходить, в основному, шляхом біотрансформації. Середній період напіввиведення становить 8-10 годин, а терапевтична дія триває 24 години внаслідок високого ступеня зв’язування лерканідипіну з ліпідами клітинних мембран. При повторному застосуванні кумуляція не спостерігалась.

При пероральному застосуванні лерканідипіну його концентрація у плазмі крові не є прямо пропорційною до прийнятої дози (нелінійна кінетика). Після прийому 10, 20 і 40 мг максимальні концентрації у плазмі, які спостерігались, мали співвідношення 1:3:8, а площі під кривими залежності концентрації від часу у плазмі мали співвідношення 1:4:18, що вказує на поступове насичення метаболізму при першому проходженні. Таким чином, біодоступність лерканідипіну збільшується із підвищенням дози.

Було показано, що фармакокінетика лерканідипіну у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів із порушенням функції нирок або печінки слабкого або середнього ступеня тяжкості подібна до такої, що спостерігається у загальній популяції. У хворих із тяжким ступенем дисфункції нирок або у хворих, яким проводяться сеанси гемодіалізу, концентрації ліків були вищими (приблизно 70 %). У хворих із середнім або тяжким ступенем порушення функції печінки системна біодоступність лерканідипіну, імовірно, збільшується, оскільки він метаболізується головним чином у печінці.

Клінічні характеристики

Показання.

Есенціальна гіпертензія легкого або помірного ступеня тяжкості.

Протипоказання.

— Підвищена чутливість до діючої речовини чи інших дигідропіридинів або до будь-якого компонента препарату, зазначеного в розділі «Склад».

— Період вагітності або годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

— Жінкам репродуктивного віку, якщо вони не застосовують контрацепцію.

— Обструкція судин, що виходять з лівого шлуночка.

— Нелікована застійна серцева недостатність.

— Нестабільна стенокардія.

— Тяжкі порушення функції печінки або нирок.

— Протягом 1 місяця після інфаркту міокарда.

— Одночасне застосування з сильними інгібіторами СYР 3А4, циклоспорином, грейпфрутовим соком (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лерканідипін метаболізується під впливом ферменту CYP 3А4, тому інгібітори та індуктори цього ферменту, які приймають одночасно з лерканідипіном, можуть впливати на метаболізм та виведення лерканідипіну. Слід уникати одночасного застосування Леркамен® 20 з такими інгібіторами CYP 3А4 як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, еритроміцин або тролеандоміцин (див. розділ «Протипоказання»). Дослідження щодо взаємодії з сильним інгібітором CYP 3А4 кетоконазолом показало, що у результаті цієї взаємодії концентрація лерканідипіну у плазмі крові значно підвищується (15 разове збільшення значення AUC (площі під кривою) та 8 разове збільшення значення Сmax (середнє максимальне значення) для еутомеру S-лерканідипіну).

Циклоспорин і лерканідипін не можна застосовувати одночасно (див. розділ «Протипоказання»). Як для лерканідипіну, так і для циклоспорину спостерігалося збільшення їх концентрації у плазмі крові при їх одночасному застосуванні. Дослідження, що було проведене на здорових волонтерах, показало, що якщо циклоспорин застосовується протягом 3 годин після застосування лерканідипіну, то концентрація лерканідипіну у плазмі крові не змінювалась, у той час як значення AUC для циклоспорину збільшувалося на 27 %. Однак одночасне застосування лерканідипіну та циклоспорину спричиняє збільшення концентрації лерканідипіну у плазмі крові у 3 рази, а значення AUC для циклоспорину збільшується на 21 %.

Лерканідипін не слід запивати соком грейпфрута (див. розділ «Протипоказання»). Як і всі інші дигідропіридини, лерканідипін особливо чутливий до соку грейпфрута, який сповільнює його метаболізм, що підвищує його біодоступність та збільшує антигіпертензивну дію.

Одночасне застосування мідазоламу та лерканідипіну у дозі 20 мг добровольцям літнього віку призводило до збільшення всмоктування лерканідипіну (приблизно на 40 %) та до зменшення швидкості його всмоктування (Тmax 3 години замість 1,75 години), а концентрація мідазоламу не змінювалась.

Слід бути обережним при одночасному застосуванні Леркамен® 20 з іншими субстратами CYP 3А4, такими як терфенадин, астемізол, з антиаритмічними засобами класу ІІІ (аміодарон, хінідин).

До одночасного застосування Леркамен® 20 з індукторами CYP 3А4, такими як протисудомні засоби (фенітоїн, карбамазепін) і рифампіцин, слід підходити з обережністю, оскільки може зменшитись антигіпертензивна дія, тому слід частіше контролювати артеріальний тиск.

Одночасне застосування метопрололу, β-блокатора, який виводиться головним чином через печінку, з лерканідипіном не змінювало біодоступність метопрололу, у той час як біодоступність лерканідипіну зменшувалась на 50 %, яка, вірогідно, пов’язана зі зменшенням печінкового кровотоку, що спричиняється β-адреноблокаторами, тому лерканідипін можна без застережень застосовувати із β-адреноблокаторами, але при цьому може знадобитися коригування його дози.

Дослідження щодо взаємодії з флуоксетином (інгібітором CYP 2D6 та CYP 3А4), що проводили на добровольцях віком 65 ± 7 років (середнє значення ± стандартне відхилення) показали відсутність клінічно значущих змін фармакокінетики лерканідипіну.

Одночасне застосування циметидину у дозі 800 мг на добу не спричиняє суттєвих змін концентрації лерканідипіну в крові, але при більшому дозуванні треба бути обережним, оскільки може збільшитися біодоступність та антигіпертензивна дія лерканідипіну.

Одночасне призначення лерканідипіну у дозі 20 мг у пацієнтів, які постійно застосовують β-метилдигоксин, не призводить до їх фармакокінетичної взаємодії. У здорових добровольців, яких лікували дигоксином, відзначалося збільшення значення Сmax дигоксину в середньому на 33 % після того, як вони приймали по 20 мг лерканідипіну натщесерце, в той час як значення AUC і нирковий кліренс змінилися незначно. Тому пацієнтів, які одночасно застосовують дигоксин, треба ретельніше контролювати щодо можливих проявів інтоксикації дигоксином.

Коли лерканідипін у дозі 20 мг одночасно застосовували із 40 мг симвастатину, показник AUC для лерканідипіну змінювався незначно, тоді як показник AUC для симвастантину збільшувався на 56 % і цей же показник для його активного метаболіту b-гідроксикислоти — на 28 %. Малоймовірно, що такі зміни є клінічно значущими. Не очікується взаємодії між цими препаратами, якщо лерканідипін приймати вранці, а симвастатин ввечері.

Коли одночасно з варфарином здорові добровольці приймали натще 20 мг лерканідипіну, змін фармакокінетики варфарину не спостерігалося.

Лерканідипін безпечно застосовується одночасно з діуретиками та інгібіторами ангіотензин-перетворювального ферменту.

Слід уникати вживання алкоголю, оскільки він може підсилювати дію вазодилатуючих антигіпертензивних ліків (див. розділ «Особливості застосування»).

Особливості застосування.

Леркамен® 20 не чинить несприятливого впливу на рівень глюкози у крові або рівень ліпідів у сироватці крові.

Леркамен® 20 можна застосовувати хворим літнього віку, але слід виявити обережність на початку лікування.

Треба бути особливо обережнимпри застосуванніЛеркамен® 20 хворим із синдромом слабкості синусового вузла (яким не імплантований кардіостимулятор). Хоча гемодинамічно контрольовані дослідження не виявили погіршення шлункової функції, при застосуванні препарату хворим із дисфункцією лівого шлуночка вимагається обережність. Припускається, що при застосуванні деяких короткочасно діючих дигідропіридинів збільшується ризик виникнення серцево-судинних ускладнень у хворих на ішемічну хворобу, тому застосування лерканідипіну у таких хворих вимагає обережності, хоча лерканідипін має пролонговану дію. Деякі дигідропіридини можуть у поодиноких випадках спричинити виникнення болю у ділянці серця та стенокардії. Дуже рідко хворі на стенокардію можуть відзначати збільшення частоти, тривалості та тяжкості її нападів. В окремих випадках може спостерігатися інфаркт міокарда (див. розділ «Побічні реакції»).

Застосування при порушенні функції нирок та печінки. Слід бути особливо обережним, розпочинаючи лікування хворих із порушеннями функції нирок або печінки легкого або помірного ступенів тяжкості. Хоча звичайний рекомендований режим дозування переноситься такими хворими добре, підвищення дози до 20 мг на добу треба проводити з обережністю. Антигіпертензивна дія препарату може посилюватись у хворих із порушенням функції печінки, тому в таких випадках може бути потрібне коригування дози. Лерканідипін не рекомендується для застосування хворим із тяжкою дисфункцією печінки або хворим із тяжким порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 30 мл/хв) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Хворим, які застосовують лерканідипін, слід уникати вживання алкоголю, оскільки це може призвести до посилення дії вазодилатуючих антигіпертензивних ліків (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Індуктори CYP 3А4, такі як рифампіцин або антисудомні засоби (фенітоїн або карбамазепін), можуть знижувати концентрацію лерканідипіну у плазмі крові, і тому його ефективність може виявитися меншою, ніж очікувалась (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Препарат не призначати хворим із дефіцитом лактази Лаппа, галактоземією або порушенням всмоктування глюкози/галактози.

Анестезіолога слід проінформувати про те, що пацієнт приймає Леркамен® 20.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дані щодо лерканідипіну показують на відсутність тератогенної дії у щурів і кроликів, а репродуктивна здатність у щурів була погіршеною. Оскільки клінічний досвід щодо застосування лерканідипіну у період вагітності або годування груддю відсутній і оскільки було досліджено, що інші сполуки дигідропіридину спричиняють тератогенну дію у тварин, лерканідипін не слід призначати у період вагітності або жінкам репродуктивного віку, якщо вони не використовують ефективну контрацепцію. Внаслідок високої ліпофільності лерканідипіну можна очікувати його проникнення у грудне молоко. Тому його не слід призначати матерям, які годують груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Клінічний досвід щодо застосування лерканідипіну показує, що погіршення здатності керувати автотранспортом або виконувати роботу з іншими механізмами є малоймовірним. Однак слід бути обережним, тому що можуть виникати запаморочення, астенія, підвищена втомлюваність та рідко — сонливість.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована доза становить 10 мг на добу внутрішньо (для чого слід застосовувати препарат Леркамен® 10), але вона може бути підвищена до 20 мг на добу, залежно від індивідуального сприйняття пацієнтом. Лерканідипін слід застосовувати принаймні за 15 хвилин до їди. Дозування встановлюється поступово, оскільки максимальна антигіпертензивна дія може проявитися через 2 тижні після початку лікування. На деяких пацієнтів, яким недостатньо застосування одного антигіпертензивного препарату, застосування Леркамену® 20 сприятливо діє додатково до терапії блокатором бета-адренорецептора (атенолол), діуретика (гідрохлоротіазид) або інгібітора ангіотензин-перетворювального ферменту (каптоприл або еналаприл).

Оскільки крива залежності «доза — відповідь» крута і має плато при дозах, що становлять 20-30 мг, малоймовірно, що ефективність препарату буде зростати зі збільшенням його дозування, але у той же час можливе збільшення небажаних ефектів.

Пацієнти літнього віку. Хоча дані фармакокінетики та клінічний досвід свідчать про те, що коригування дози не потрібне, слід бути дуже обережним, починаючи лікування людини літнього віку.

Застосування при порушенні функції нирок або печінки. Слід бути особливо обережним, на початку лікування пацієнтів із порушенням функції нирок або печінки слабкого та помірного ступеня тяжкості. Хоч рекомендоване дозування переноситься такими хворими добре, до збільшення дози до 20 мг на добу слід підходити з обережністю. Антигіпертензивна дія препарату може посилюватись у хворих із порушенням функції печінки, тому може бути необхідне коригування дози. Леркамен® 20 не рекомендується для застосування хворим із тяжким порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 30 мл/хв).

Діти.

Застосування препарату особам віком до 18 років не рекомендовано у зв’язку з відсутністю клінічного досвіду.

Передозування.

Після появи препарату на ринку повідомлялося про три випадки передозування (150 мг, 280 мг та 800 мг лерканідипіну, які були застосовані з метою самогубства).

Доза

Ознаки/симптоми

Лікування

Результат

150 мг + невстановлена кількість алкоголю

Сонливість

Промивання шлунка, активоване вугілля

Одужання

280 мг + 5,6 мг моксонідину

Кардіогенний шок, тяжка ішемія міокарда, ниркова недостатність легкого ступеня

Високі дози катехоламінів, фуросемід, препарати дигіталісу, парентеральні плазмозамінники

Одужання

800 мг

Нудота, артеріальна гіпотензія

Активоване вугілля, проносні засоби, допамін внутрішньовенно

Одужання

Як і у випадку з іншими дигідропіридинами, можна було очікувати, що передозування спричинить надмірну периферичну вазодилатацію із помітною артеріальною гіпотензією та

рефлекторною тахікардією. У випадку тяжкої артеріальної гіпотензії, брадикардії та втраті свідомості треба було б застосувати внутрішньовенне введення атропіну проти брадикардії. Враховуючи пролонговану фармакологічну дію лерканідипіну, пацієнтам із передозуванням необхідно перебувати під наглядом лікаря протягом 24 годин. Інформація щодо оцінки діалізу відсутня. Оскільки лерканідипін є високоліпофільним, найвірогідніше, що його концентрація у плазмі крові не є параметром, який відображає тривалість періоду ризику, а діаліз може бути неефективним.

Побічні реакції.

Побічні реакції спостерігалися приблизно в 1,8 % пацієнтів. У нижченаведеній таблиці зазначені побічні реакції, які, можливо, пов’язані із застосуванням препарату; вони розбиті на групи відповідно до класифікації системи органів MedDRA і частотою (іноді, рідко).

Як видно з таблиці, найчастішими побічними діями під час проведення контрольованих клінічних досліджень були наступні: головний біль, запаморочення, периферичні набряки, тахікардія, посилене серцебиття і припливи, які зустрічалися у менш ніж 1 % пацієнтів.

Після появи препарату на ринку у поодиноких випадках (< 1/10000) спостерігалися такі небажані ефекти: гіперплазія ясен, оборотне збільшення кількості трансаміназ печінки в сироватці крові, артеріальна гіпотензія, збільшення частоти сечовипускання, біль у грудях. Деякі дигідропіридини можуть у поодиноких випадках призводити до болю в ділянці серця та стенокардії. Дуже рідко у хворих із нападами стенокардії збільшується їх частота, тривалість та тяжкість. В окремих випадках може спостерігатися інфаркт міокарда.

Лерканідипін не впливає негативно на рівень цукру та ліпідів у крові.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.Спеціальні умови зберігання не вимагаються. Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 1 блістеру по 7 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, або по 1 або 2, або 4 блістери по 14 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, або по 6 або 9 блістерів по 10 таблеток, вкритих плівковою оболонкою у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

БЕРЛІН-ХЕМІ АГ

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Глінікер Вег 125, 12489 Берлін, Німеччина.

Заявник.

Менаріні Інтернешонал Оперейшонс Люксембург С.А.

Місцезнаходження заявника.

1, Авеню де ла Гар, L-1611Люксембург, Люксембург.

  • русский
  • қазақша

Торговое название

Леркамен 20

Международное непатентованное название

Лерканидипин

Лекарственная форма

Таблетки, покрытые пленочной оболочкой 20мг

Состав

Одна таблетка содержит

активное вещество — лерканидипина гидрохлорида 20 мг (эквивалентно 18,8 мг лерканидипина)

вспомогательные вещества:

ядро таблетки: лактозы моногидрат, целлюлоза микрокристаллическая, натрия крахмала гликолят (тип А), повидон К 30, магния стеарат

оболочка таблетки: Опадри 02F25077: гипромеллоза, тальк, титана диоксид (Е171), макрогол 6000, железа оксид красный (Е 172)

Описание

Таблетки, покрытые пленочной оболочкой розового цвета, круглой формы, с двояковыпуклой поверхностью, с риской на одной стороне

Фармакотерапевтическая группа

Блокаторы «медленных» кальциевых каналов. Блокаторы «медленных» кальциевых каналов селективные. Дигидропиридиновые производные. Лерканидипин

Код ATХ С08СA13

Фармакологические свойства

Фармакокинетика

Лерканидипина гидрохлорид полностью всасывается после приема внутрь 10 – 20 мг, а максимальные концентрации в плазме, составляющие 3,30 нг/мл ± 2,09 стандартн. откл. и 7,66 нг/мл ± 5,90 стандартн. откл. соответственно, достигаются приблизительно через 1,5—3 часа после приема.

Оба энантиомера лерканидипина демонстрируют сходный профиль плазменной концентрации: время достижения максимальной концентрации в плазме является одинаковым, максимальная концентрация в плазме и площадь под кинетической кривой (AUC) в среднем в 1,2 раза выше для (S)-энантиомера, а период полувыведения двух энантиомеров в основном одинаков. Взаимопревращения энантиомеров в опытах in vivo не наблюдали.

Вследствие высокого метаболизма при первом прохождении через печень абсолютная биодоступность лерканидипина, применяемого перорально у пациентов после приема ими пищи, составляет приблизительно 10%, при этом она уменьшается до 1/3 этого значения, если препарат применяется у здоровых добровольцев на голодный желудок.

Биодоступность после орального применения лерканидипина увеличивается в 4 раза, если его принимают не позднее 2 часов после приема очень жирной пищи. Поэтому лерканидипин следует принимать до еды.

Распределение из плазмы в ткани и органы происходит быстро и обширно.

Степень связывания лерканидипина с сывороточными белками превышает 98%. Поскольку содержание белков плазмы у пациентов с тяжелой степенью дисфункции почек или печени уменьшено, то свободная фракция лекарства может быть увеличенной.

Лерканидипина гидрохлорид экстенсивно метаболизируется ферментом CYP 3A4; исходное лекарство в моче и кале не обнаруживается. Оно преимущественно превращается в неактивные метаболиты, и около 50% принятой дозы экскрецируется в мочу.

Элиминация происходит, в основном, путем биотрансформации.

Вычисленный конечный период полувыведения составляет 8-10 часов, а терапевтическое действие продолжается в течение 24 часов вследствие высокой степени связывания лекарства с липидной мембраной. При повторном применении, кумуляция не наблюдалась.

Применение лерканидипина внутрь приводит к плазменным концентрациям лерканидипина, которые не зависят прямо пропорционально от принятой дозы (нелинейная кинетика). После приема 10, 20 или 40 мг наблюдаемые максимальные концентрации в плазме имели соотношение 1:3:8, а площадь под кривой зависимости концентрации в плазме от времени имела соотношение 1:4:18, что указывает на постепенное насыщение метаболизма при первом прохождении. Таким образом, биодоступность увеличивается с повышением дозировки.

Было показано, что фармакокинетическое поведение лерканидипина, наблюдаемое у пожилых пациентов и у пациентов с дисфункцией почек слабой или средней степени или с нарушением функции печени слабой или средней степени, похоже на наблюдаемое у общей популяции пациентов; у пациентов с тяжелой степенью дисфункции почек или у диализо-зависимых пациентов концентрации лекарства были более высокие (приблизительно 70%). У пациентов со средней или тяжелой степенью нарушения функции печени системная биодоступность лерканидипина, вероятно, увеличивается, поскольку обычно лекарство метаболизируется, главным образом, в печени.

Фармакодинамика

Лерканидипин является антагонистом кальция дигидропиридиновой группы и ингибирует трансмембранный приток кальция в сердечные и гладкомышечные клетки. Механизм его антигипертензивного действия обусловлен прямым релаксирующим действием на сосудистые гладкие мышцы, в результате чего снижается общее периферическое сопротивление сосудов. Несмотря на его короткий фармакокинетический период полувыведения из плазмы, лерканидипин обладает пролонгированным антигипертензивным действием вследствие его высокого коэффициента мембранного разделения и лишен отрицательных инотропных действий благодаря его высокой васкулярной селективности.

Поскольку вазодилатация, вызываемая лерканидипином, происходит постепенно после начала приема, то острая гипотензия с рефлекторной тахикардией у пациентов с гипертензией наблюдается редко.

Как в случае других асимметричных 1,4-дигидропиридинов, антигипертензивное действие лерканидипина обусловлено, главным образом, его (S)-энантиомером.

В дополнение к клиническим исследованиям, проведенным для подтверждения терапевтических показаний, еще одно небольшое неконтролируемое, но рандомизированное исследование пациентов с тяжелой степенью гипертензии (среднее значение ± стандартн. откл. диастолического давления крови составляет 114,5 ± 3,7 мм рт.ст.) показало, что кровяное давление нормализовалось у 40% (из 25 пациентов) при приеме лерканидипина гидрохлорида в дозе, составляющей 20 мг один раз в сутки, и у 56% (из 25 пациентов) при приеме два раза в сутки по 10 мг препарата. В двойном слепом рандомизированном контролируемом исследовании против плацебо у пациентов с систолической гипертензией лерканидипин эффективно снижал кровяное давление от среднего начального значения 172,6±5,6 мм рт.ст. до значения 140,2±8,7 мм рт.ст.

Показания к применению

— для лечения эссенциальной гипертензии слабой и средней степени тяжести

Способ применения и дозы

Рекомендуемая доза при оральном применении составляет 10 мг один раз в день, по меньшей мере за 15 минут до еды; доза может быть увеличена до 20 мг в зависимости от индивидуальной восприимчивости пациента.

Подбор дозы следует проводить постепенно, поскольку может пройти приблизительно две недели после начала приема лекарства, пока проявится максимальное антигипертензивное действие.

На некоторых пациентов, которые не контролировались адекватно на применение лишь одного антигипертензивного препарата, применение Леркамена® 20 оказывает благоприятное воздействие, если его назначают в дополнение к терапии лекарством, блокирующим бета-адренорецептор (атенолол), терапии диуретиком (гидрохлортиазид) или ингибитором ангиотензин-превращающего фермента (каптоприл или эналаприл).

Поскольку кривая зависимости «доза — ответная реакция» является крутой и имеет плато при дозах, составляющих 20—30 мг, то маловероятно, что эффективность будет увеличиваться при более высоких дозах, тогда как нежелательные эффекты могут увеличиться.

Применение у пожилых пациентов: хотя фармакокинетические данные и клинический опыт говорят о том, что при выборе суточной дозировки не требуется корректировка, следует проявлять особую осторожность, приступая к лечению пожилых пациентов.

Применение у детей: поскольку отсутствует клинический опыт в отношении пациентов моложе 18 лет, применение у детей в настоящее время не рекомендуется.

Применение при дисфункции почек или печени: следует проявлять особую осторожность, когда начинают лечение пациентов с дисфункцией почек или печени слабой или средней степени. Хотя рекомендуемая обычно дозировка может нормально переноситься этой подгруппой пациентов, к увеличению дозы до 20 мг в сутки нужно подходить с осторожностью. Гипотензивное действие препарата может усиливаться у пациентов с дисфункцией печени; следовательно, в этих случаях может потребоваться корректировка дозы.

Леркамен® 20 не рекомендуется применять у пациентов с тяжелой степенью дисфункции печени или у пациентов с тяжелой степенью дисфункции почек (скорость клубочковой фильтрации < 30 мл/мин).

Побочные действия

Иногда (≥1/1000 <1/100)

— головная боль, головокружение

— тахикардия, сердцебиение

— приливы крови к верхней части тела, отек лодыжек или ног (периферические отеки)

— сыпь, гиперемия кожи

— нарушения костно-мышечной системы и соединительной ткани

Редко (≥1/10000 <1/1000)

— сонливость

— стенокардия, боль в груди

— тошнота, диспепсия, диарея, боль в животе, рвота,

— миалгия

— полиурия

— астения, повышенная утомляемость

Очень редко (<1/10000)

— гиперчувствительность

— психические расстройства

— нестабильная прогрессирующая стенокардия, в отдельных случаях – вплоть до развития инфаркта миокарда

— нарушение сознания

— артериальная гипотензия

— обратимое повышение активности печеночных трансаминаз в сыворотке крови

— нарушение кожи и подкожных тканей

— учащенное мочеиспускание

— изменение общего состояния

— гиперплазия десен

Противопоказания

— повышенная чувствительность к действующему веществу лерканидипину или к любому компоненту препарата

— повышенная чувствительность к дигидропиридиновым блокаторам кальциевых каналов

— беременность и период кормления грудью

— женщины детородного возраста, если они не используют эффективную контрацепцию

— обструкция сосудов, исходящих из левого желудочка сердца

— некоррегируемая сердечная недостаточность

— нестабильная стенокардия

— тяжелая степень дисфункции почек или печени

— период, составляющий 1 месяц после инфаркта миокарда

— совместный прием препарата и сильных ингибиторов CYP 3A4, циклоспорина, сока грейпфрута

— наследственный синдром непереносимости галактозы, синдром мальабсорбции глюкозы — галактозы

— детский и подростковый возраст до 18 лет

Лекарственные взаимодействия

Как известно, Леркамен 20 метаболизируется под действием фермента CYP 3A4 и, поэтому, ингибиторы и индукторы CYP 3А4, принимаемые совместно с лерканидипином, могут оказывать влияние на процесс метаболизма и элиминации лерканидипина.

Следует избегать одновременного назначения Леркамена 20 с ингибиторами CYP 3A4 (как, например, кетоконазол, итраконазол, ритонавир, эритромицин, тролеандомицин).

Исследование по взаимодействию с сильным ингибитором CYP 3A4 кетоконазолом показало, что в результате этого взаимодействия концентрация лерканидипина в плазме заметно увеличивается (15 — кратное увеличение значения AUC (площади под кривой) и 8-кратное увеличение значения Сmax для эутомера S-лерканидипина).

Циклоспорин и Леркамен 20 не должны приниматься совместно. Как для Леркамена 20, так и для циклоспорина наблюдалось увеличение концентрации в плазме в результате совместного применения этих медикаментов. Исследование, проводившееся на молодых здоровых добровольцах, показало, что если прием циклоспорина осуществлялся через 3 часа после приема Леркамена 20, то концентрация лерканидипина в плазме не изменялась, в то время как значение ACU для циклоспорина увеличивалось на 27%. Однако совместный прием Леркамена 20 с циклоспорином вызывает 3-кратное увеличение концентрации лерканидипина в плазме и увеличение значения ACU для циклоспорина на 21%.

Леркамен 20 не следует принимать, запивая его соком грейпфрута. Как и другие дигидропиридины, лерканидипин проявляет особенную чувствительность к снижению метаболизма соком грейпфрута, с повышением в результате этого его системной биодоступности и увеличением гипотензивного действия.

Когда Леркамен 20 назначался в дозе 20 мг совместно с мидазоламом перорально пожилым добровольцам, то всасывание лерканидипина увеличивалось (приблизительно на 40%), а скорость всасывания уменьшалась (tmax замедлялось и составляло 3 часа вместо 1,75 часа). Концентрации мидазолама не изменялись.

Следует проявлять осторожность, когда Леркамен 20 назначается совместно с другими субстратами CYP 3A4, такими, как терфенадин, астемизол, с антиаритмическими препаратами класса III, такими, как амиодарон, квинидин.

К одновременному назначению Леркамена® 20 с индукторами CYP 3A4, такими, как антиконвульсивные средства (например, фенитоин, карбамазепин) и рифампицин, следует подходить с осторожностью, поскольку может уменьшиться гипотензивное действие, а артериальное давление следует контролировать более часто, чем обычно.

Когда Леркамен 20 принимался совместно с метопрололом, β-блокатором, который элиминируется, главным образом, через печень, биодоступность метопролола при этом не изменялась, в то время как биодоступность лерканидипина уменьшалась на 50%. Этот эффект, вероятно, наступает вследствие уменьшения печеночного кровотока, вызываемого β-блокаторами, и может поэтому встречаться также при применении других препаратов этого класса. Следовательно, Леркамен 20 может без опасения назначаться с β-адренорецептор-блокирующими лекарствами, но при этом может потребоваться корректировка дозы.

Исследование по взаимодействию с флуоксетином (ингибитором CYP 2D6 и CYP 3A4), проведенное на добровольцах, возраст которых составлял 65 ± 7 лет (среднее значение ± стандартное отклонение), показало отсутствие клинически значимых изменений фармакокинетики лерканидипина.

Совместное назначение циметидина по 800 мг в сутки не вызывает значительных изменений концентраций лерканидипина в плазме, но при более высоких дозах требуется осторожность, поскольку могут увеличиться биодоступность и гипотензивное действие Леркамена 20.

Одновременное назначение 20 мг Леркамена 20 пациентам, которых постоянно лечат β-метилдигоксином, показало отсутствие фармакокинетического взаимодействия. У здоровых добровольцев, которых лечили дигоксином, отмечалось увеличение значения Сmax для дигоксина в среднем на 33% после того, как они принимали по 20 мг Леркамен 20 натощак, в то время как значение AUC и почечный клиренс изменились незначительно. Пациентов, которых одновременно лечат дигоксином, следует тщательно контролировать (проводить частый клинический контроль) на признаки интоксикации дигоксином.

Когда Леркамен 20 в дозе 20 мг принимался многократно совместно с 40 мг симвастатина, значение AUC для лерканидипина изменялось незначительно, в то время как значение AUC для симвастатина увеличивалось на 56%, а это же значение для его активного метаболита β-оксикислоты – на 28%. Маловероятно, что такие изменения являются клинически значимыми. Взаимодействий можно не ожидать, если Леркамен 20 принимают по утрам, а симвастатин – по вечерам, как показано для такого препарата.

Когда совместно с варфарином здоровые добровольцы принимали натощак 20 мг Леркамен 20, изменений фармакокинетики варфарина не наблюдалось.

Леркамен 20 назначался без опасения вместе с диуретиками и с ингибиторами ангиотензин-превращающего фермента.

Следует избегать употребления алкоголя, поскольку он может потенцировать действие вазодилатирующих антигипертензивных лекарств.

Особые указания

Особую осторожность следует проявлять, когда лерканидипин применяется у пациентов с синдромом слабости синусового узла (если не имплантирован кардиостимулятор). Хотя гемодинамические контролируемые исследования не выявили ухудшения желудочковой функции, осторожность требуется также для пациентов с дисфункцией левого желудочка сердца. Предполагается, что некоторые кратковременно действующие дигидропиридины могут повышать сердечно-сосудистым риск у пациентов с ишемической болезнью сердца. Хотя Леркамен 20 обладает пролонгированным действием, у этих пациентов требуется проявлять осторожность.

Некоторые дигидропиридины могут в редких случаях приводить к возникновению предсердных болей или к стенокардии. Очень редко у пациентов, со стенокардией, отмечается увеличение частоты, продолжительности или тяжести этих приступов. В отдельных случаях может развиться инфаркт миокарда .

Применение при дисфункции почек или печени: следует проявлять особую осторожность, когда начинают лечение пациентов с дисфункцией почек или печени слабой или средней степени. Хотя рекомендуемая обычно дозировка может нормально переноситься этой подгруппой пациентов, к увеличению дозы до 20 мг в сутки нужно подходить с осторожностью. Гипотензивное действие препарата может усиливаться у пациентов с дисфункцией печени; следовательно, в этих случаях может потребоваться корректировка дозы.

Леркамен 20 не рекомендуется применять у пациентов с тяжелой степенью дисфункции печени или у пациентов с тяжелой степенью дисфункции почек (скорость клубочковой фильтрации < 30 мл/мин) Пациентам, которым назначается Леркамен 20, следует избегать употребления алкоголя, поскольку он может потенцировать действие вазодилатирующих антигипертензивных лекарств .

Индукторы CYP 3A4, такие, как антиконвульсивные средства (например, фенитоин, карбамазепин) и рифампицин, могут снижать концентрацию лерканидипина в плазме и поэтому эффективность действия Леркамена 20 может оказаться ниже ожидаемой.

В одной таблетке содержится 60 мг лактозы, поэтому данный препарат не должен назначаться пациентам, страдающим дефицитом лактазы, галактоземией или нарушением всасывания глюкозы/галактозы.

Беременность и период лактации

Данные по лерканидипину показывают отсутствие доказательства тератогенного действия у крыс и кроликов, а репродуктивная способность у крыс не была ухудшенной. Тем не менее, поскольку отсутствует клинический опыт в отношении применения Леркамена 20 во время беременности и в период лактации, и поскольку было выявлено, что другие соединения дигидропиридина оказывают тератогенное действие у животных, Леркамен 20

не следует назначать во время беременности или женщинам детородного возраста, если они не используют эффективную контрацепцию. Вследствие высокой липофильности лерканидипина, можно ожидать его распределение в грудном молоке. Поэтому его не следует назначать кормящим матерям.

Особенности влияния на способность к управлению транспортным средством и обслуживанию машин

Клинический опыт в отношении Леркамен 20 показывает, что ухудшение способности управлять транспортными средствами или обслуживать машины является маловероятным. Однако следует проявлять осторожность, потому что могут наступать головокружение, астения, усталость и, в редких случаях, сонливость.

Передозировка

После внедрения данного препарата на рынок сообщалось о трех случаях передозировки (150, 280 и 800 мг лерканидипина, соответственно, были приняты при попытке к самоубийству).

Доза

Признаки/симптомы

Лечение

Результат

150 мг + неустановл. количество алкоголя

Сонливость

Промывание желудка, активированный уголь

Выздоровление

280 мг + 5,6 мг моксонидина

Кардиогенный шок, тяжелая ишемия миокарда, легкая почечная недостаточность

Высокие дозы катехоламина, фуросемид, наперстянка, парентеральные плазмозаменители

Выздоровление

800 мг

Тошнота, гипотензия

Активированный уголь, слабительное, допамин внутривенно

Выздоровление

Симптомы: чрезмерная периферическая вазодилатацая с заметной гипотензией и рефлекторной тахикардией, кардиогенный шок с тяжелой ишемией миокарда, слабая почечная недостаточность, сонливость, рвота.

Лечение: промывание желудка, введение высоких доз катехоламинов, фуросемида, препаратов наперстянки и парентерального введения плазмы, внутривенном введении допамина, применение активированного угля, слабительных средств.

В случае возникновения тяжелой гипотензии, брадикардии и потере сознания, для поддержания работы сердечно-сосудистой системы необходимо внутривенное введение атропина для устранения брадикардии.

С точки зрения пролонгированного фармакологического действия лерканидипина в случае передозировки необходимым является наблюдение кардиоваскулярного статуса таких пациентов по меньшей мере в течение 24 часов. Информация по оценке диализа отсутствует. Поскольку лекарство является высоколипофильным, наиболее вероятно, что его концентрация в плазме не является параметром, отражающим продолжительность периода риска, и диализ может быть неэффективным.

Форма выпуска и упаковка

По 10 или 14 таблеток, покрытых пленочной оболочкой, помещают в контурную ячейковую упаковку из алюминия и непрозрачного ПВХ.По 1 или 2 контурные ячейковые упаковки по 14 таблеток, по 6 контурных ячейковых упаковок по 10 таблеток вместе с инструкцией по медицинскому применению на государственном и русском языках вкладывают в картонную коробочку.

Условия хранения

Хранить при температуре не выше 25 С.

Хранить в оригинальной упаковке.

Хранить в недоступном для детей месте!

Срок хранения

3 года

Не использовать по истечении срока годности.

Условия отпуска из аптек

По рецепту

Владелец регистрационного удостоверения

Менарини Интернэшнл Оперейшнз Люксембург С.А.

1, Авеню де ла Гар 1611 Люксембург

Производитель и уполномоченный представитель

Берлин-Хеми АГ (Менарини Групп)

Глиниккер Вег 125

12489 Берлин, Германия

Организация-упаковщик

Берлин-Хеми АГ (Менарини Групп), Германия

По лицензии фирмы РЕКОРДАТИ

Адрес организации, принимающей на территории Республики Казахстан, претензии от потребителей по качеству продукции (товара):

Представительство АО «Берлин-Хеми АГ» в РК

19 Июн, 2020 | admin | No Comments

Write Reviews

Leave a Comment

Please Post Your Comments & Reviews

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *